Не даремно починаю свій лист цими трьома словами. Я довго не могла зрозуміти, чого мені так не вистачає, чого я відчуваю себе ніби спустошеною, самотньою... Зрозуміла...
Ось про цих двох людей буде йти мова далі...
Ви - сонце в моєму пасмурному небі. Ви - зорі, в мїх темних очах. Я вас люблю.
З вами мені було приємно ділити одне ліжко і пляшку коньяку) З вами мені було так легко і веслело. ДЕ ВИ?
Вова! Ти просто... Просто неперевершена людина. Ти...
І як же воно було. Ми всі були однією командою, однією сім"єю. Ти гордо називала нас писаками і телевізійниками. І ми всі рвали на собі тельняшки, що будемо журналістами. І знали, що станемо їми. І кожен з нас в цей день відчував себе найщасливішою людиною поанети.
Я ніколи не забуду наш світ: "Нас ніхто не бачить!") І коли ми (з цими словами) пиздили живчик із вчительської)
Ми були щасливі!
Цей день здався мені роком!
Наташка... Яка ж ти чарівна! В світі немає більше такої людини, як ти. Ти надзвичайно талановита!!! Від твоїх творів, мурахи повзуть по шкірі...
Ти моє найяскравіше сонечко!
І цей труп також)
А сьогодні ми навіть не телефонуємо один одному... Я так сумую за нашою українською=) Я так давно розмовляла рідною мовою.
Ната і Вова. Ви - два уламки мого серця, без яких воно не може битися рівномірно. Мені не вистачає вас. Ви - найчудовіше, що сталося в моєму житті...
1 коментар:
..............Лізка...............
Я тебе люблю))))))))
Знаєш, мені теж цього всього не вистачає... Не вистачає тебе, твого сміху в Юн-Пресі, не вистачає походу за кавою та мучання гітарки Юлії Михайлівни.. Пам"ятаєш?..
Знаєш, це все зараз здається історією з життя... Тільки, не з твого, а з якогось чужого, але неймовірно щасливого життя...
Я пам"ятаю, як ми вчотирьох влаштували ту фотосесію навпроти КПДЮ..))) Після неї був неймовірно гарний настрій=) Все здавалось таким позитивним, яскравим і щирим...
Лізка, я за тобою сумую... Я хочу, аби все в Юн_Пресі було як тоді, рік тому... Але... Стільки всього сталось, стільки води спливло, стільки змінилось... І ці "старі фотографії", почуття у нашому серці та теплі спогади - все, що залишилось...
Не хочеться закінчувати на цій меланхолійній ноті, отже.. Я ТЕБЕ ЛАВ=)
(Наташка)))
ого оце ти мочиш О_о ти чого??????? ти так пишеш ніби ми вже померли!!!!!!! ніфіга ми живі і приперайся по неділях в юн-прес ми там усі сидимо і чекаємо хто ж нам допоможе р усім там хламом розібратися!!!!! і де ти повзала у цю неділю коли був дибільний квест по києву і я в нових черевиках понатерав ноги????????? і коли ми сидячи на зупинці придумували плани як ми будемо калічити сусідні команди щоб вони не дійшли до фіналу?????????? короч не говори усе так ніби усе життя скінчилось!!!!!!!! вихід завжди є!!!!!!!!!! тільки можливо ти побачиш його трохи пізніше!!!!!!!!!! короч приходь в юн-прес!!!!!!!!!!!!!! у неділю!!!!!!!!!! десь о 14!!!!!!!!!!!!!
(Вовка))
Дописати коментар