Моїй єдиній...

Поза вікнами дощ. Поза вікнами дощ.
Поза вікнами спека і спека.
Осінь спалює дні і приходить зима,
і вже сніг тихо падає з неба.

Поза вікнами сум, поза вікнами жаль,
Поза вікнами біль і тривога.
І твоєї душі незбагненна печаль,
Як велика і довга дорога.

Ти пробач, моя рідна, що так рідко дзвоню
і так рідко постукаю в двері,
і за те, що мій голос, як дзвін кришталю,
так же рідко лунає в оселі.

Ти пробач, моя мила, за тії слова,
що тобі так давно не казала.
Я б можливо одразу змінить щось могла,
але бачить Господь, що не знала...

Як то страшно одній прокидатись вночі,
коли серце кричить бідолашне...
Можна вмерти самому, чи родитись самій,
але жити в самотності - важко.

Поза вікнами дощ. Поза вікнами дощ.
А в кімнатці шумить телевізор.
І бабуся старенька все чека на дзвінок,
що так рідко пронизує тишу...