Мое кредо - кредо индивидуалиста... но я постоянно его забываю!..

пʼятниця, 6 березня 2009 р.

Бомба!

Ви навіть уявити собі не можете, як можна радіти за іншу людину!!! До того можна, що засинаєш з посмішкою на всі 32 і то, тільки після заспокійливого. До того, що цілий день сяєш, наче лампа розжарювання. До того, що дах зносить від відчуття щастя. Не свого особистого, а тієї людини.
Тільки мабуть для того треба цю людину по-справжньому любити.
Ха! От тепер я зрозуміла, чому мене відпустило, і стало набагато легше. Після сьогоднішнього дня, да і ночі, я зрозуміла одну важливу річ. Ми таки можемо бути друзями! Бо я здатна так радіти за тебе, і не краплі ревнощів!!! Я навіть трішечки поважаю за те себе.
Так, я знайшла. Знайшла те, що шукала. Знайшла разом із ним. Я просто відчуваю оте непоясниме щастя і рівновагу, якої мені не вистачало досить довго.
Тарас! Люблю тебе просто без тями. Хочу, щоб отакими друзями, ми залишились надовго. Щоб все було так само відверто, як сьогодні вночі, і так само життєрадісно, як сьогодні вдень. Дякую за те, що ти зараз такий щасливий!

Немає коментарів: