"Скільки повзати ще нам, а не літати?"

- ох уж ця криза...
- як я вас розумію...
- ні, не розумієте
- чудово розумію
- та у вас навіть депозиту немає!
- учора був!..

Завжди дивувалась здатності свого народу ставитись до всього з гумором. Навіть до таких речей... Ми сміємось. А що ще робити, коли біжиш туди, звідки дороги назад нема, і звернути нема куди?
Сьогодні, після розмови з татом, пробігло таке моторошне почуття, ніби це початок кінця. Мабуть музиканти на Титаніку відчували щось схоже: знали що скоро помруть, та оркестр все ж грав.
Що ж це за думки такі... "Як же все набридло..."
Ви боретесь? ВИ боретесь? За що? За культуру? За єдність? За незалежність?.. Та які ж ви, в біса, політики? Здається моя собака кращий дипломат: побачивши його оченятка перед прогулянкою, Мєдвєдєв точно ціни на газ баксів до 99.99 скинув.
Та це така справа. Не в газі наша проблема. Не в кизах і не в доларах біда. Біда в тому, що люди вже втомились. Що люди вже не ВІРЯТЬ. І чи варто питати, хто їх до того довів?
Мене якось вразила одна картинка в репортажі якогось журналу: фото старенької бабусі з якогось села, і підпис до неї: "Галина Петрівна Квітка, 73 роки, прибуток в місяць - 37 грн., мета існуванні - накопичити гроші на власний похорон..."
А скільки їх ще, таких людей?
Та мені вже навіть не кривдно... Мене тепер просто дивує цинізм і байдужість тих людей, хто розкреслює щодня заново карту України.
Невже вони ніколи не зникнуть??????????

І яка нормальна людина, розкажіть мені, буде висіти перед монітором в три години ночі і строчити цю маячню??? Просто я вже не можу... Гаїті - країна, що займає друге місце в Світі з бідності. Люди там за три бакси переробляють мачете 2-2,5 тонни (!!!) цукрової тростини (ми навіть уявити не можемо, який це каторжний труд). Але вони щасливі... Щасливі через те, що мають дах над головою, що ще мають хоч якусь роботу, щоб годувати себе і родину... А людям щастя життєво необхідне (для життя, а не існування).

То може ну її нах, ту Україну, та й переберемось всі на якусь незаселену територію в Африці, будемо хавати банани й кокоси, і тупо не паритись ні через політику, ні через кризи... Єдине, що нас зможе злякати, то племена Тумбу-Юмбу, що наступають з заходу, і зжирають наші банани... І тоді настане БАНАНОВА КРИЗА!!!!!!

Ніколи я звідси не поїду. Куди? В Африку)... "І останні слова: "СЛАВА УКРАЇНІ!" Ти мені пробач, я колись народився в СВОЇЙ країні...ти мені пробач, я живу ніби вдома, але як емігрант..." І "ніби все у нас є, більше навіть не треба..." та все ж хочуть ще. Нічого, в могилу не заберете, а вона вже близько. Я заради такого діла сама кілером стану)) Та то таке... В мене принаймні ще надія є, і ще й ЯКА надія, що все буде добре)), і що побачимо ми ще з вами щасливу Україну))) недмінно побачимо!!!!)))