Мое кредо - кредо индивидуалиста... но я постоянно его забываю!..

неділя, 15 червня 2008 р.

Останній з Бітлз! Частинка історії з життя міліонів! ЧАС БУТИ РАЗОМ!!!

Це було насправді феєрично! Під час пісні Yesterday я заплющила очі, піднявши голову, і зрозуміла...

Це був насправді один з найщасливіших моментів мого життя. І зовсім не від того, що я фанатка Бітлів, чи Пола Маккартні, я навіть на знала жодної його пісні. Проте неможливо було не відчути той подих історії, історії міліонів людей того часу, і моїх батьків також; те щастя і захоплення тисячі людей, що прийшли на Майдан тієї ночі; очі вже більш ніж дорослих людей, для яких так багато значила ця подія... Може саме під Beautiful Night вони вперше поцілувались... А під Hi-hi-hi танцювали на дискотеках... і ніщо їх тоді не хвилювало, як нас тепер. А Він повернув їм той час, ті відчуття, ті моменти молодості ісвободи...

Коли ми зустрілися йшов неймовірний дощ. Враження було ніби з душу поливає... Проте, як виявилось потім, це були лише квіточки. Ми досить довго ховалися в переході, коли раптом природа взяла своє. Вийшовши на вулиці я не одразу зрозуміла, що трапилось. Чи то війна почалась, чи дамбу на Київському морі зірвало, чи то все одразу... Щохвилини блищали блискавки, гримів грім а ситуація під ногами нагадувала мені саянський похід). І я взагалі задумалась над тим, що ж я тут роблю... Я не фанатка бітлів, ні Пола Маккартні, я не знаю жодної його пісні, мені холодно і мокро, а я все ще тут. Прикольними були смс-ки мами "А ми тут на дачі дивимось пряму трансляцію в теплі і затишку)))"

Потім ми всі дружно вирішили загубитись. Розбились по парам і розійшлись хто куди. Коротше кажучи, перша частина концерту пройшла в пошуках компанії, і Іри зокрема, бо у неї в рюкзаку були мої ключи від квартири (в якій ще 4 дні нікого не буде, тож я б туди не потрапила б просто). Спочатку чесно кажучи, мені не дуже подобалось, проте потім якось різко я повернула свою думку на 180 градусів...

Всі були цілком задоволені концертом. Коли я повернулася додому, було вже 15 хвилин на другу... Ледве-ледве змусила себе вилізти з ванної... потім заснула під Сплін, і прокинулась з дивним відчуттям радості і спокою, що щось значне зроблено, і ніколи не забудеться в моєму житті...)

Немає коментарів: