Я нарік)) Хаха)

Останнім часом розумію, що ти мені потрібен як наркотик.
Я прокидаюсь і засинаю з думкою про тебе. Я постійно, просто постійно думаю про тебе. Про себе. Про борщ).
Ти потрібен мені до холодного поту, до втрати пульсу, до зупинки серця, до болю в животі. Просто ти. Не твоя любов, не твоє тіло, не твоя увага. Ти. Я не знаю як це пояснити.
З тобою хочеться якоїсь нереальної близькості. Не фізичної. Хочеться проникнути в твоє тіло, і жити тобою, дихати тобою, бачити твоїми очима і думати твоїм мозком. Хочеться щоб серце билось так само як твоє. А краще, на двох одне. Хочеться бути завжди поряд.

Може це тільки тому, що я вже 5 днів окрім батьків не бачила жодної живої душі)) Але ж... Може я просто сумую за тобою, і трохи гіперболізую почуття.. Типу, от нефіг дєлать). Але ж цуко куди запхнути ту кляту інтуїцію?? ) Я нарік)) Хаха)

Навіть кохання не буває таким сильним. Правда це відчуття поки не може зламати мене... Поки.

Ще є дещо, що я ніколи не скажу. Воно мене хвилює. Але я не скажу) Хай хоч яка карта залишиться для тебе закритою.

Нічого... скоро буду вчитись варити борщ)) Сподіваюсь, вміння куховарити передається з генами ХД))