Чорний квадрат

Я знайшла в темряві твою руку, бо злякалася, що ти можеш зникнути...

Це була неперевершена вистава! Неймовірні актори! Особливо "Толік") Я так давно не сміялась. Дякую, коханий, за чудовий вечір.

"Счастье, это когда тебе покупают твоего собственного плюшевого мишку..."
"А ваша дочь потаскуха! Ваша дочь блядь, мама!"
"Многие девочки думают, что главное - это одёжки, другие, что главное - богатство... Но я знаю, что самое главное - это любовь!" (тут я ледве стримала сльози...)
"Гы. Мне лопатку не дал, а сам - БРЭХЛО!")))
"-А я буду дочей! -А как тебя зовут? -Толик!")
"-Все бабушки умирают... -А это значит, что все детки остаются без бабушков? - Но, ведь детки тоже когда-нибудь станут бабушками... - Значит, все детки тоже умрут?"

Ця вистава насправді краще, що я бачила. Вона зачіпає найживіше, що є в душі. Такі знайомі моменти, такі до болю відомі слова. Насправді, найстрашніше, коли актори перестають грати дітей, і, залишившись в дитячих костюмах, починають грати дорослих... Я досить емоціональна людина, і, коли хочу, синтиментальна... Тож, це саме для мене. Ця вистава пробиває на істеричний сміх, а в кінці, на щірі сльози... Режисер - геній!
Дякую, що ти відкрив для мене "Чорний квадрат"! Сподіваюсь, це було не в останнє)) :-*